В опублікованих за останнє двадцятиріччя наукових, науково-популярних працях та навчальній літературі чи не найбільше уваги приділяється державності доби Української революції 1917 - 1921рр. і місця в ній Української Держави на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським. Незважаючи на дуже несприятливі обставини, спричинені війною та революцією, а також труднощі українського визвольного руху, обумовлені зовнішніми політичними й, насамперед, військовими факторами, уряд Гетьмана Скоропадського мав чималі досягнення у зовнішній та внутрішній політиці.

Українську державу Скоропадського визнали 30 країн світу, у 23 країнах вона мала своїх представників.

За його гетьманування було упорядковано фінанси, встановлено українську грошову систему, засновано банки. Дуже важливими були судові реформи. Налагоджено судову справу, створено Сенат, суд на нових засадах, укладено багато нових законів.

Як нащадок козацького роду, П.Скоропадський вважав відродження національних традицій державною необхідністю. Він виявив велику наполегливість у спробах за короткий строк українізувати всі сфери життя та державний апарат. Було прийнято закон про обов'язкове вивчення української мови та літератури, а також історії та географії України в середній школі, створено до півтори сотні українських гімназій. Почалося заснування національних університетів. При російськомовних університетах відкривався комплекс українознавчих кафедр мови, літератури, історії, права. У листопаді 1918р. гетьман оголосив про утворення Української Академії Наук і призначив своїм наказом перших 12 академіків. Першим президентом УАН став В.Вернадський. Були організовані Національна бібліотека України, Національний архів України, Національна галерея мистецтв, Український історичний музей, Український національний театр.

Політика П.Скоропадського була надзвичайно ефективною і корисною для держави. Вона стала справжнім проявом українського патріотизму і національної свідомості.

В силу своїх уявлень і міркувань Павло Скоропадський намагався дати Україні спокій, з’єднати соціально-творчі елементи, вивести її на міжнародну арену. Але в умовах жорстокої класової битви острівець ладу і безтурботності, навіть якщо б його і створили, був приречений. Та все ж діяльність П.Скоропадського, безперечно, заслуговує на нашу увагу, адже він усвідомлював своє призначення як місію «врятувати країну від хаосу та беззаконня». Його діяльність – не тільки сторінка нашої історії, а й уроки, які треба врахувати, будуючи нову незалежну державу Україну.