Адже вони допомагають зрозуміти самобутність націй, створюють картину історичного розвитку нашої держави. Літописи увібрали в себе книжкові й фольклорні традиції літератури Київської Русі. Вони мають естетичну, історичну цінність і вчать нас розуміти, якого роду ми діти. Іншими словами, в літописах – цілий архів нашої історіографії.

Першим літописом, що дійшов до нас, є «Повість минулих літ» (ХІІ ст.). Автор твору, Нестор літописець, зібрав та переказав усі легенди, з яких можна дізнатися про умови виникнення Київської Русі, навів факти, які стосувалися правління князів, відобразив обставини життя та побуту слов'янських племен.

Час, коли складався цей літопис, у громадському житті відзначався формуванням держави, розвитком її форм і боротьбою за них як у середині держави, так і поза нею.  Літописець Нестор використав грецькі хроніки, місцеві оповідання і пов'язав історію Русі з світовою, дав їй центральне місце в історії всіх країн. «Повість минулих літ» свідчить про висоту культури, ерудицію та національну свідомість свого автора.

Основою пам'ятки «Повість минулих літ» є ідея про богообраність слов'янського народу та включення слов'янства в контекст християнської історії.

«Повість минулих літ» – один із перших творів української літератури. І його справедливо можна вважати справжнім шедевром мистецтва слова, адже, написаний 900 років тому, він і дотепер залишається цікавим читачу!

Сьогодні, ця геніальна пам'ятка історії, права, етнографії та філософії нагадує нам про славу і велич Київської Русі, про мудру політику її правителів, про святу єдність Руської землі.

Патріотичний пафос літопису, широта політичного горизонту, живе почуття народу та єдності Русі і створюють виключну особливість твору Нестора.