У ПРИМІЩЕННІ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНИ ДЖОРДЖ ВАШИНГТОН ПОГОДИВ МЕЖІ СТОЛИЧНОГО ОКРУГУ

- Пані посол, наше інтерв’ю відбувається напередодні 250-річчя незалежності США. Що цей ювілей знаменує для американців і що означає для України?

- Для американців це не лише відзначення річниці перемоги у війні за незалежність. Це також рефлексія над 250 роками плекання цієї незалежності, розбудови демократії та зміцнення американської держави.

Думаю, це дуже важливий приклад і для України. Ми відновили свою незалежність лише 35 років тому й сьогодні боремося за неї у війні, розв’язаній російським агресором. Це також привід для наших власних роздумів, адже принцип поділу влади, система стримувань і противаг – це ті основи демократії, які були закладені саме в Америці.

Сполучені Штати – це країна різних етнічних груп, національностей, культур. І тому тут завжди потрібно було шукати спільну основу, яка дає змогу співіснувати, знаходити точки дотику та взаєморозуміння. Сьогодні американці відзначають, що, попри різні культури, різні історичні контексти й різне прочитання історії, протягом 250 років США могли процвітати, стали найпотужнішою державою світу і завжди знаходять порозуміння всередині країни.

- Посольство України у США розміщене у будівлі, що прямо пов’язана зі становленням США. Напевне, у рік 250-річчя незалежності цей будинок привертає особливу увагу?

- Так, Посольство України у Сполучених Штатах розташоване в історичній частині Вашингтона – Джорджтауні. Приміщення було придбане завдяки українській громаді ще на початку 90-х років минулого століття.

Ми з вами розмовляємо в Кімнаті Вашингтона. Ось там на стіні – прокламація про визначення меж округу Колумбія, яка була підписана 29 березня 1791 року, тобто трохи більш як через 20 років після війни за незалежність. Саме в цій кімнаті у будівлі, що називається Forrest-Marbury House, Джордж Вашингтон і власники земель на території майбутнього округу Колумбія погодили визначення його меж.

І ця кімната, і сама будівля є частиною американської історії.

Тому 250-річчя незалежності США – це певною мірою і наше свято. Ми дуже цим пишаємося, запрошуємо сюди гостей, розповідаємо їм цю історію. Постійно працюємо з мерією Вашингтона, щоб популяризувати ці відомості.

НЕМАЄ ЗАКОНОДАВЦІВ, КОТРІ БИ ПРИНЦИПОВО НЕ ПІДТРИМУВАЛИ УКРАЇНУ

- Чи відчули ви за час роботи послом динаміку у відносинах з американською адміністрацією?

- Я не рахую днів чи місяців на посаді. Мені здається, ця країна добре пам’ятає, як відбувалося моє призначення: дуже швидко були ухвалені всі рішення, необхідні для мого вступу на посаду. Менш як за два тижні документи були передані президенту Сполучених Штатів, і я вручила йому вірчі грамоти. Це відбулося дуже швидко і свідчило про підтримку такого рішення.

Водночас усі розуміють, що ми працюємо в непростих умовах. Сьогодні українсько-американські відносини відрізняються від тих, якими вони були всі попередні роки. Тому я дуже ретельно готувалася до роботи в Америці. Фактично два місяці після завершення роботи в уряді я присвятила підготовці до приїзду сюди. Коли розпочала роботу послом, у мене вже був чіткий план, і я дуже рада, що його вдається реалізувати.

Передусім сьогодні ми маємо системні відносини практично з усім урядом Сполучених Штатів: з Білим домом, Державним департаментом, міністерством фінансів, міністерством енергетики, офісом торговельного представника США. Це дуже широкий спектр контактів.

Немає серед законодавців ані від Демократичної, ані від Республіканської партії тих, хто би принципово не підтримували Україну

В умовах, коли риторика постійно змінюється, коли динаміка залученості президента США до дипломатичних зусиль із завершення війни також міняється, коли американські переговорники, попри значні зусилля, ще не досягли відчутного прогресу на переговорному треку, вибудовувати механізми взаємодії непросто.

Водночас можу сказати, що українці мають дуже сильну двопартійну підтримку в Конгресі. Так, існує певна політична кон’юнктура, ведуться дискусії щодо окремих законодавчих ініціатив. Але немає серед законодавців ані від Демократичної, ані від Республіканської партії тих, хто би принципово не підтримували Україну. Для багатьох це питання морального вибору. Звичайно, є окремі скептики, але й з ними ми також працюємо.

- Якщо говорити про риторику Держдепу, то очевидною є певна зміна за останні два-три місяці. Знову звучать заяви про необхідність негайного й безумовного припинення вогню, а також про підтримку України в захисті її суверенітету. Після Анкориджа певний час нічого такого не було. Як ви пояснюєте цю еволюцію?

- Після Анкориджа й великої кількості раундів консультацій із Москвою на різних рівнях – я говорю не лише про публічні візити американських переговорників – з’явилося чітке розуміння меж можливих домовленостей. І вони не суперечать нашим інтересам.

На мою думку, сьогодні ключове питання – це шлях, яким ми рухатимемося до цих домовленостей і завершення війни. Важливо, якою буде роль Державного департаменту, Білого дому на інституційному рівні, хто візьме лідерство у переговорному процесі, якою буде роль Конгресу і яке місце в загальній архітектурі завершення війни займуть нинішні дипломатичні зусилля.

Ми зараз говоримо саме про шлях до цієї мети, а не про якийсь готовий план із 28 чи скількох пунктів або про вимоги передати комусь Донецьку область. Тут уже є ясність. Позиція України абсолютно зрозуміла. І наше завдання – працювати з усіма інституціями, щоб цей шлях був чітко визначений і щоб ми могли швидше просуватися вперед.

Ми постійно запрошуємо до Сполучених Штатів українських колег, які володіють фаховою експертизою в різних сферах. Тут, наприклад, працював уповноважений Президента з питань санкційної політики Владислав Власюк. До нас приїжджає багато військових, ветеранів, були представники Національної гвардії, команда Міноборони. Активно працюють представники Мінекономіки та інших державних інституцій.

Дуже важливо, щоб українська присутність тут була постійною і щоб Україну чули.

Ми також розраховуємо, що Верховна Рада максимально активно залучатиметься до розвитку відносин із Конгресом США. Є хороші контакти між головою Верховної Ради України та спікером Палати представників. Окремі народні депутати регулярно приїжджають до Сполучених Штатів.

Але це настільки велика країна, що тут не буває достатньо зусиль одного чи кількох людей.

Тому справді, риторика всередині уряду США змінюється. Але не на користь України чи Росії. Вона стає більш сталою. Формується нова експертиза щодо України, визначаються програми співпраці.

І так само є чітке розуміння, що Україна – це партнер, якому можна довіряти, з яким можна вести діалог і який говорить правду.

Маючи власний політичний і професійний досвід, я завжди дотримуюся такого підходу, що потрібно вибудовувати міцну основу, фундамент і працювати по всьому спектру контактів – постійно, щодня. Для того щоб у момент, коли у відповідних кабінетах ухвалюються рішення або коли потрібно, був почутий правильний голос, щоби ця основа вже існувала.

- Питання про карти в наших руках… Американці, здається, дедалі частіше заявляють на різних рівнях, що вчаться в України ведення бойових дій, особливо із застосуванням безпілотників?

- Українська стійкість і розвиток в умовах війни вже змінили світ назавжди. Сьогодні ми бачимо, що уряд Сполучених Штатів і загалом американська оборонна галузь потребують України, бо Україна – це про динамічність, здешевлення рішень, можливість швидко діяти в умовах загроз.

Коли почалася операція в Ірані за участі Сполучених Штатів і це одразу мало наслідки для всього регіону, Україна запропонувала свою допомогу країнам Перської затоки. Було очевидно, що лише ми можемо надати таку підтримку.

У березні посольство спільно з державною платформою Brave1 організувало у США перше інвестиційне роуд-шоу українських оборонних стартапів. Понад 400 американських інвесторів уперше побачили реальні українські компанії, які сьогодні створюють технології, що визначають характер війни у ХХІ столітті.

Американська дочка української компанії Swarmer, яка створює рішення на базі ШІ для керування роями дронів, вийшла на провідну світову біржу Nasdaq. Це вже друга українська компанія, представлена на Nasdaq. Ми працюватимемо над тим, щоб українське представництво на американських фондових ринках збільшувалося. Українські компанії відібрані до участі у програмі Пентагону Drone Dominance із закупівлі сотень тисяч дронів для армії США.

Сьогодні Україна має одну з найпотужніших оборонних спроможностей у Європі. Це визнав і міністр оборони США.

Українські виробники і компанії прагнуть розвиватися й мати партнерство з американськими гравцями, отримувати замовлення від Пентагону.

Десятиріччями американські компанії докладали зусиль, щоб стати контрактерами Пентагону. Сьогодні ця можливість є і в українських виробників. І вона розширюватиметься – це вже неможливо стримати.

Дуже сподіваюся, що нам удасться політично капіталізувати цю можливість і що відповідні рішення будуть прийняті. Адже це дасть змогу наростити спроможності нашого ОПК.

У продовження продуктивних переговорів в Евіані на саміті «Групи семи» працюємо над зустріччю президентів України і США на полях саміту НАТО в Анкарі – це дуже хороша можливість обговорити оборонне співробітництво.

Знаю, що Президент дуже прихильно ставиться до розвитку співпраці з окремими штатами, де можна домовлятися про залучення інвестицій, розгортання спільних виробництв. Ми надали певні пропозиції і сподіваємося, що вони будуть підтримані.

Маючи вже певний досвід роботи в Америці, але також значний політичний і юридичний бекграунд, я розумію: треба домовлятися і зі штатами, треба їздити по всій Америці і укладати угоди як на федеральному рівні у Вашингтоні, так і на рівні штатів.

Не можна забувати, що Техас, Каліфорнія, Вайомінг, Кентуккі, Вірджинія мають потужні оборонні виробництва і великі полігони. Кожен штат має свій потенціал, який може мати велике значення для України.

ОЧІКУЄМО, ЩО ФІНАЛЬНА РЕДАКЦІЯ ЗАКОНУ ПРО ОБОРОННИЙ БЮДЖЕТ США ЗБЕРЕЖЕ ВАЖЛИВІ ДЛЯ НАС ПОЛОЖЕННЯ

- На початку червня Палата представників уперше за довгий час ухвалила законопроєкт на підтримку України – Ukraine Support Act. Як ви оцінюєте перспективи його розгляду та ухвалення в Сенаті, а також потенціал схвалення Конгресом інших законодавчих ініціатив на підтримку України?

- Загалом протягом 2025–2026 років і в Палаті представників, і в Сенаті було зареєстровано велику кількість законопроєктів, пов’язаних з Україною.

Сам факт того, що нижня палата проголосувала на двопартійній основі за законопроєкт на підтримку України, сколихнув Конгрес. Це дуже важливий сигнал, що Україна залишається пріоритетом і що це – питання моралі, принципів і переконань.

Показово й те, що документ підтримали представники обох партій.

У Сенаті Україна також має багато друзів і потужну двопартійну підтримку.

Можливо, зараз не йдеться саме про ухвалення цього конкретного законопроєкту. Водночас у Сенаті вже готуються інші законодавчі рішення. Зокрема, є двопартійний законопроєкт, який просувається під лідерством сенатора Ліндсі Грема. Це може бути масштабний санкційний документ або комбінація кількох законодавчих актів.

Тому ми впевнені, що й момент голосування в Сенаті настане.

Я зустрічалася із сенатором Ліндсі Гремом, постійно спілкуюся із сенатором Річардом Блюменталем. Ми також підтримуємо постійний зв’язок із сенаторкою Джин Шагін та сенатором Томом Тіллісом (Грем та Тілліс – республіканці, Блюменталь і Шагін – демократи. – Ред.). Тобто у нас є потужна двопартійна група підтримки.

Окрім законопроєкту, який уже був ухвалений Палатою представників, Сенат включив до оборонного бюджету США фінансування на підтримку України ($750 млн, – ред.). Це рішення вже підтримав Комітет Сенату у справах збройних сил. Передбачений обсяг допомоги майже втричі перевищує суму, яка була закладена в бюджеті на поточний рік.

Зараз триває робота над фінальними версіями законопроєкту про оборонний бюджет на 2027 фінансовий рік у Сенаті та Палаті представників. Для України принципово важливо, що схвалена Комітетом Сенату версія документа пропонує продовжити до 2029 року дію Ініціативи сприяння безпеці України. Це ключова програма міністерства оборони США, через яку здійснюється довгострокова безпекова допомога Україні.

Крім того, сенатська версія передбачає створення Американсько-української робочої групи зі стратегічних оборонних інновацій із фокусом на розвиток безпілотних технологій, а також зобов'язує Пентагон продовжувати надавати Україні розвідувальну підтримку для захисту й звільнення її міжнародно визнаної території.

Водночас у версії законопроєкту, підготовленій Палатою представників, цих положень наразі немає. Натомість вона передбачає підготовку Держдепом і Пентагоном спільного звіту про релігійні переслідування, здійснювані Росією в Україні та на тимчасово окупованих територіях, а також запровадження санкцій проти причетних осіб.

Попереду – ключовий етап узгодження законопроєкту між Сенатом і Палатою представників. Ми очікуємо, що фінальна редакція документу збереже положення, важливі для безпеки й обороноздатності України.

Хочу звернути увагу на одну неочевидну річ. Ухвалення цього рішення на рівні комітету стало можливим попри початок операції в Ірані та зміщення уваги Пентагону на інші виклики. Водночас не було серйозних перебоїв із постачанням зброї Україні.

Це означає, що Україна залишається пріоритетом. Адже ми говоримо про оборону, ППО, захист українських міст.

Я вважаю, що ми маємо подякувати США за таке рішення, а також за те, що, попри можливе зміщення фокусу уваги Пентагону, не було ухвалено жодних рішень, які б серйозно підірвали спроможність України захищатися.

- Щодо санкцій… Ви вже згадали про свої зустрічі із сенатором Ліндсі Гремом. Чи є можливості для подальшого посилення санкційної політики США?

- Звісно, ми очікували, що санкційна політика Сполучених Штатів буде набагато рішучішою та масштабнішою. Адже саме під час першої каденції президента Трампа були запроваджені найжорсткіші санкції проти проєкту «Північний потік-2».

Тому ми сподівалися, що там, де в Європейському Союзі або країнах «Групи семи» ще триватимуть дискусії чи вагання, Сполучені Штати, навпаки, займуть більш жорстку санкційну позицію.

Цього поки що не сталося.

Водночас санкції, запроваджені президентом Трампом проти російського енергетичного сектору, зокрема компаній «Лукойл» і «Роснефть», є дуже важливим кроком.

Звичайно, нам не дуже імпонує низка виключень, які постійно продовжувалися міністерством фінансів США. Водночас ми також розуміємо, що ці виключення мають «термін придатності», і якщо зміниться певний контекст, вони можуть бути скасовані.

Ми розраховуємо, що у Сенаті буде ухвалено закон, який буде підтриманий і Палатою представників. Тоді вперше законом будуть урегульовані питання санкцій та відповідальність Росії за агресію. Це означатиме, що санкції діятимуть доти, доки не буде проголосований інший закон, що дуже малоймовірно. Тому ми спрямовуємо зусилля на те, щоб саме на рівні закону було схвалено рішення про запровадження санкцій проти Росії.

- Це охоплює і використання заморожених російських активів, чи це окреме питання?

- Є різні законодавчі ініціативи, які передбачають такі комплексні рішення. Деякі ініціативи окремо стосуються використання заморожених російських активів. Тому є простір для роботи в Конгресі.

УСВІДОМЛЕННЯ ТОГО, ЩО ВОСТАННЄ МОСКВА ГОРІЛА ЩЕ ЗА НАПОЛЕОНА, БАГАТО ГОВОРИТЬ ПРО МОЖЛИВОСТІ УКРАЇНИ

- А як гадаєте, які перспективи надання нам ліцензії на виробництво ракет Patriot, про що говорив Президент Зеленський?

- Президент точно знає, про що говорить. Якщо врахувати динаміку, то можна розраховувати, що це рішення буде ухвалено.

Я працюю з Державним департаментом, із командою, яка відповідає за ліцензування, і можу точно підтвердити, що це можливо, і над ним треба працювати.

Таке рішення матиме вирішальне значення для безпеки Європи в цілому, для спроможності системи безпеки й оборони Сполучених Штатів і взагалі в глобальному геополітичному контексті.

Тут немає якоїсь одноразової домовленості. Треба вибудовувати систему навколо цього рішення.

Але хочу звернути увагу, що Америка поважає переможців.

Пригадую, як наприкінці 2024 року, ще до призначення послом, перебувала у Сполучених Штатах разом із Володимиром Зеленським. Він приїхав із Планом перемоги, який передбачав надання Україні далекобійних спроможностей, щоб Росія як держава-терорист не могла безкарно знищувати українські міста. Це був один із ключових стратегічних запитів до американської сторони.

Тоді ці пропозиції були підтримані лише частково і, звичайно, не в тому обсязі, щоб уже наприкінці 2024 року вони могли дати той ефект, який ми бачимо сьогодні.

Але Президент України як Верховний Головнокомандувач – а треба добре знати Володимира Олександровича – навіть не отримавши тоді повної підтримки Сполучених Штатів, не відмовився від цієї ідеї.

І сьогодні ми бачимо, що весь світ визнає українські здобутки, які дають змогу уражати ті цілі, для яких ще два роки тому була необхідна американська далекобійна зброя.

Тому американці захоплюються українськими можливостями, винахідливістю та стійкістю у протидії російській агресії.

- Відповідно, це впливає і на сприйняття України в Америці?

- Звичайно, усвідомлення того, що востаннє Москва горіла ще за часів Наполеона, багато говорить про характер цієї війни, про спроможності Росії та про можливості України.

У результаті навіть найзатятішим скептикам, а також прихильникам нормалізації й відновлення відносин із Росією дедалі важче відстоювати свою позицію. Адже Сполучені Штати точно не мають жодних підстав схилятися до підтримки Росії.

ЖОДНА АНАЛІТИЧНА СТРУКТУРА, ЯКА ПРАЦЮЄ З УРЯДОМ США, НЕ ПРОЙШЛА ПОВЗ НАШУ УВАГУ

- Загалом американське суспільство підтримує українців. Але як ви вважаєте, чи є питання, які найважче доносити пересічним американцям?

- Опитування показують, що понад 60% американців підтримують Україну. Більше того, і результати опитувань, і наш досвід спілкування з громадянами Сполучених Штатів по всій Америці, а також із Сенатом, Палатою представників, урядом, консервативними колами, різними організаціями та структурами в уряді підтверджують одну просту річ: питання підтримки України стосується моралі, внутрішніх принципів, переконань. Це не політичне питання.

Тут не почуєш у розмовах з людьми таких словосполучень, як «політика щодо України» чи «українська політика». Натомість говоритимуть про війну проти України. А питання війни – моральне. Воно стосується злочинів, терору, винищення української нації, викрадення дітей. Це питання боротьби добра проти зла.

Тому маємо такий рівень підтримки. Є різні політичні дискусії, критичні висловлювання, але якщо ти зустрічаєшся з людиною, то ніхто тобі не скаже, що підтримує війну чи не помічає обстрілів українських міст, руйнування церков.

Звісно, інша справа, чи ця підтримка конвертується в політичні рішення – тут треба працювати. І я можу ствердно сказати, що на сьогодні жодна аналітична структура, яка готує пропозиції або аналітику для уряду Сполучених Штатів, для різних бізнесових і філантропічних кіл, які впливають на ухвалення рішень, не пройшла повз нашу увагу.

Ми підтримуємо співробітництво й комунікацію майже з усіма аналітичними центрами різного спрямування: і консервативними, прибічниками політики «Америка понад усе», і, звичайно, нашими друзями, партнерами, з якими працюємо багато років.

Я вважаю, треба спілкуватися з усіма. І дуже корисними є навіть важкі й не дуже приємні розмови з експертами щодо Росії чи війни. Але це дуже корисно – розуміти, що є партнерство і є якась додаткова інформація, додаткові дані, які можна враховувати.

Тому, думаю, підтримка України у Сполучених Штатах є, безумовно, на високому рівні. Але те, над чим маємо зосередитися, – щоб ця підтримка конвертувалася в конкретні дії.

І тут, звичайно, зусиль мало не буває. Але ті зусилля, які ми докладаємо вже зараз, мають конкретний результат і в Конгресі, і в Держдепі, й у співробітництві з Пентагоном.

- Чи є яскраві приклади залучення американського бізнесу до відбудови України?

- У нас є досвід успішної співпраці з Міжнародною фінансовою корпорацією розвитку США – структурою уряду, яка фінансує, кредитує проєкти в рамках українсько-американської мінеральної угоди, а також дотичні до оборони проєкти.

Але у вимірі Сполучених Штатів це все ж таки недостатньо амбітні проєкти. Україна для США, якщо говорити суто економічно, – дуже маленький ринок.

На жаль, попри велику підтримку України, є також негативний досвід роботи американського бізнесу на українському ринку. Я кажу про історії десятирічної давності, зокрема про енергетичні компанії, які намагалися вийти на український ринок і не змогли, умовно кажучи, на ньому втриматися.

Паралельно з цим ми бачимо достатньо успішну взаємодію США з такими країнами, як Казахстан.

Але нинішня співпраця у сфері енергетики зміцнює наші відносини. Я вважаю, що команда українських державних компаній працює добре.

Буквально нещодавно на конференції в Гданську, де делегація США стала найбільшою та найбільш представницькою серед усіх учасників, була започаткована вперше, мабуть, за весь період наших відносин велика програма за участю EXIM Bank – кредитування на 300 млн доларів закупівлі обладнання для відновлення української газотранспортної системи, яка страждає від обстрілів.

Є програми допомоги, які вже зараз сягають майже 900 млн доларів і спрямовані саме на відновлення України після російських атак на енергетику.

І ми працюємо над тим, щоб закуповувати американський газ як елемент української стійкості в умовах постійних обстрілів.

Це не нові історії, але це постійна робота. А в Америці працюють лише системні зусилля.

ДІАСПОРА – НЕЙМОВІРНА СИЛА, І МИ НАМАГАЄМОСЯ ЦИМ КОРИСТУВАТИСЯ

- Як ви оцінюєте роль української діаспори? Чи ця роль змінилася за час війни?

- В Україні ми недостатньо знаємо про роль української діаспори в Америці – у збереженні української ідентичності, державності, у формуванні політики Сполучених Штатів щодо нашої країни.

До прикладу, у мене є один добрий знайомий – колишній конгресмен-республіканець зі штату Огайо Роберт Мак’юен. Він розповідав, що у 1987 році для того, щоб за нього проголосували в його містечку, він зустрічався з українською громадою, яка вимагала від нього боротися за українську незалежність. І він обіцяв, що боротиметься.

Українська громада тут дуже потужна. У США велика кількість українських церков, культурних інституцій, зокрема, у Нью-Йорку – Український інститут Америки, Український музей.

І я тільки мрію, аби мати можливість відвідати місця, де великі українські громади, – Північну Дакоту, Делавер, Нью-Джерсі, Техас, Каліфорнію, місто Чикаго...

У своїй роботі я дуже часто спираюся на українські організації. Це і Український конгресовий комітет, і Фундація Україна–США, організована Надією та Робертом Макконеллами. Вони вибудували відносини з конгресвумен Марсі Каптур, яка сьогодні очолює український кокус у Конгресі.

Співпрацюємо так само і з новими організаціями – Nova Ukraine, Razom, United Help Ukraine, US Ukrainian Activists та іншими. Вдячні за їхню роботу і дуже щиро радіємо їхнім успіхам.

По всій Америці діють понад 90 різних українських організацій у всіх штатах. Немає жодного міста, де не було б українців, до яких не можна було б звернутися й отримати підтримку. Це неймовірна сила, і, звичайно, ми намагаємося цим користуватися.

ПІДТРИМКА УКРАЇНИ НА РІВНІ КЛЮЧОВИХ ШТАТІВ Є ЗАПОРУКОЮ СТІЙКОЇ ПОЗИТИВНОЇ ПІДТРИМКИ З БОКУ США

- В Україні часто вважають, що Америка – це передусім Вашингтон і Нью-Йорк…

- Америка – це передусім штати, а не лише ці два міста. Усі політичні рішення у Вашингтоні приходять зі штатів. Наприклад, на сьогодні такий невеликий за населенням штат, як Південна Дакота, представлений сенатором Джоном Туном, який очолює республіканську більшість у верхній палаті Конгресу.

І навіть ті конгресмени й сенатори, які десятиліттями обіймають свої посади, скільки б не перебували у Вашингтоні, завжди працюють і у своїх штатах. Саме там формується підтримка, визначаються пріоритети та позиція, зважаючи на політичний контекст.

Тому я вважаю, що величезним полем для майбутньої роботи є нарощення експертизи в Україні щодо Сполучених Штатів. Вона в нас абсолютно недостатньо розвинена. Нам треба розуміти, що таке Америка, що таке Техас, Каліфорнія, Північна Кароліна, Південна Кароліна, Північна Дакота…

Наприклад, нещодавно губернатор штату Колорадо Джаред Поліс просто приїхав на Волинь і провів там кілька днів, розвиваючи ці відносини. Це показує, що навіть керівники штатів готові їхати в інший кінець світу, до українських регіонів, тому що це важливо.

Але, звичайно, це має бути цілеспрямована політика. Маємо вже зараз 11 регіональних партнерств, майже 80 міст-побратимів. Це наче й велика цифра, але все ще дуже й дуже мало.

Тому я впевнена, що коли ми системно працюватимемо по всій Америці, позиція стосовно України не залежатиме від виборчих та політичних процесів у США.

Я маю на увазі сталі домовленості щодо програм підтримки, оборонного та економічного співробітництва.

Підтримка всередині Америки – на рівні штатів або ключових регіонів – є запорукою стійкої підтримки України.

- А наскільки українська тема буде вагомою під час проміжних виборів цього року?

- Сподіваюся, Україна взагалі не буде частиною міжпартійної боротьби. І зараз такої тенденції немає. Обидві партії проводять достатньо помірковану політику.

Були певні спроби провокацій і фейкових вкидів, зокрема щодо використання Україною «бойових» голубів чи комарів, розгортання американських біолабораторій на території нашої країни. Але, як ми побачили, це не справило ефекту, на який розраховували ініціатори, і відповідна реакція України теж допомогла мінімізувати вплив.

За нашими оцінками, яка б партія не здобула більшість, розрив між ними буде дуже невеликий. Думаю, зараз усі зосереджені на цьому, і нам дуже допомагає те, що і всередині Республіканської, і всередині Демократичної партії є експертиза щодо України.

Ми постійно намагалися насичувати різні кола політиків в обох партіях інформацією, проводити зустрічі з різними експертними інституціями, щоб не було «сірих зон», непорозумінь або поля для провокацій.

Тому подивимося – усе можливо, але сподіваємося, Україна точно не стане об’єктом для маніпуляцій у політичній боротьбі.

- Про біолабораторії заявляла сама директорка Національної розвідки Тулсі Габбард, яка успішно залишила цей пост… І що це загалом було? Таке враження, що вона проходила інструктаж у Москві?

- Ми не завжди можемо розуміти повну картину. Але якраз згадуючи про 250-річчя не лише незалежності Сполучених Штатів, а й демократії, треба також пам’ятати, що демократія прекрасна тим, що передбачає відкритість влади. Можливо, у наступних політичних циклах ми знатимемо більше про природу цієї заяви. Ми легко змогли спростувати цю інформацію. Є багато даних у публічному просторі – відкритих і тих, які озвучувалися під час сенатських слухань, – які не дають поля для маніпуляцій. Тому дуже важко оцінювати, навіщо це було зроблено.

Якщо людина робить таку заяву, залишаючи посаду, то це, очевидно, відбувалося під впливом певних обставин або під тиском певних осіб, які могли змусити до таких кроків.

ПОВЕРНЕННЯ ВИКРАДЕНИХ ДІТЕЙ ВИВЕДЕНЕ В ОКРЕМИЙ НАПРЯМ ПОЛІТИЧНОЇ РОБОТИ

- Наскільки Сполучені Штати допомагають у поверненні викрадених Росією дітей? Адже добре відомо, що цим опікується й перша леді Меланія Трамп.

- Сьогодні трек повернення викрадених дітей і їх реінтеграції виведено в окремий напрям політичної роботи. У нас уже анонсована програма Державного департаменту, у межах якої будуть виділені кошти, щоб українські та американські організації працювали над пошуком і верифікацією даних, поверненням та реінтеграцією дітей.

Голос першої леді США неможливо переоцінити – це сприяє роботі всередині Америки, а також тому, щоб ці злочини не замовчувалися й не ставали предметом маніпуляцій.

Треба також сказати, що пів року тому в Сенаті США відбулися слухання, де були заслухані свідчення українських організацій і людей, котрі займаються поверненням дітей. Усе це задокументовано, зафіксовано, подано у письмових матеріалах.

Діти мають бути повернуті до своїх родин і до своєї країни, скільки б часу це не зайняло.

- Дякую, пані посол, за розмову.

- Дякую Укрінформу. На завершення хочу сказати: для мене велика честь представляти Україну у Сполучених Штатах саме в рік 250-річчя американської незалежності. Переконана, що українсько-американське партнерство й надалі лише зміцнюватиметься – заради народів і спільної безпеки.

Щиро вітаю американців зі святом!

Володимир Ільченко, Нью-Йорк – Вашингтон

Джерело: Укрінформ